Трохи історії
За переказами, хінкалі з’явилися в гірських краях Грузії. Вівчарі пасли худобу в гірській місцевості, їм важливо було взяти з собою провіанту на кілька днів, причому крім сиру, хліба і овочів потрібно було готувати ще й гарячу їжу. Найпростіше рішення — тісто з м’ясом і гарячий живильний бульйон, який утворюється при приготуванні страви. За допомогою цієї страви вони і зігрівались, і отримували необхідну кількість калорій і вітамінів, адже у них є ще і спеції, трави, часник.
Спочатку хінкалі готували з борошна, баранини, часнику і цибулі. Причому м’ясо рубали двома ножами. Древні блюдо називалося «дакипели». Пізніше стали додавати інші прянощі (крім цибулі і часнику), перець, кинзу. Так як страва поширилося в ті регіони, де вирощували не тільки баранів, то почала змінюватися начинка. Тому тепер хінкалі з яловичиною, свининою — звичайна справа і навіть вже класика. На березі Чорного моря можна зустріти рецепти з рибою, десь готують з сиром, грибами і картоплею. Так і фарш в наш час роблять за допомогою м’ясорубки.
Багато називають хінкалі грузинськими пельменями, але це невірно. Немає і історичних передумов, щоб можна було провести аналогію між китайськими дім-самими і італійські равіолі. Вважається, що це самобутнє блюдо, батьківщиною якого є Грузія. За зовнішнім виглядом вони найбільше схожі манти, але в них немає стільки бульйону. Залишимо це питання на розсуд істориків.